Як відомо, криза – явище незрозуміле, та не передбачуване. Проникаючі у всі суспільно - правові та господарсько – економічні відносини, криза спотворює хворобливими метастазами здорові клітки економіки, без зусиль долаючи законодавчий опір. Діюча влада спробувала встановити на шляху кризи деякі перепони, але і вони виявилися недієздатними, і такими, що суперечать Конституції. 
 Народні обранці, 18 грудня 2008 року більшістю голосів прийняли Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості" № 694-VI (далі - Закон № 694-VI), опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" від 3 лютого 2009 року. Законом № 694-VI внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 року № 2097-XII, статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР. Але, як вже наголошувалося, і він здався неспроможнім мінімізувати кризисні явища. 
 За Законом № 694-VI до 1 січня 2011 року закупівля товарів, робіт і послуг за державні кошти здійснюється у вітчизняних виробників цих товарів, робіт і послуг (юридичних та фізичних осіб), крім товарів, які не виробляються в Україні. Положення Закону № 694-VI стосовно надання товарам національного походження переваг порівняно з товарами іноземного походження суперечить частині третій статті 42 Конституції України.
 Положення Закону № 694-VI щодо надання податкових пільг суб'єктам господарювання без відповідного компенсаційного механізму, ставило під загрозу виконання Державного бюджету України і могло призвести до його розбалансування, а тому, на думку гаранта Конституції, вони порушали частину третю статті 95 Конституції України . 
 Згідно з Законом № 694-VI, Кабінету Міністрів надано право встановлювати порядок ввезення, перелік промислових підприємств та товарів. Така законотворча норма не відповідає частині першій статті 67 Основного Закону, за якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України щодо законодавчого визначення системи оподаткування, податків і зборів. Стосується це і тендерної процедури. А також, згідно з пунктом 1 розділу II Закону № 694-VI порушена визначена частиною п'ятою статті 94 Основного Закону України процедура набрання ним чинності, оскільки цим пунктом Закону встановлено дату набрання ним чинності 1 січня 2009 року, а він опублікований і набув чинності 3 лютого 2009 року. Приймаючи до уваги те, що в цьому випадку Закон № 694-VI має зворотну дію, що не відповідає частині першій статті 58 Конституції України, Президент України вимушений був звернутися до Конституційного Суду України.  
 Закон прийнято Верховною Радою України 18 грудня 2008 року. Однак Президент України повернув його зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Верховна Рада України повторно прийняла Закон 15 січня 2009 року не менш як двома третинами від її конституційного складу. 
 Голова Верховної Ради України 20 січня 2009 року знову прийнятий Закон направив Президенту України. Закон був підписаний Президентом України 30 січня 2009 року й опублікований у газеті "Урядовий кур'єр" від 3 лютого 2009 року та інших офіційних виданнях із зазначенням дати прийняття Закону - 18 грудня 2008 року. За Конституцією України, Голова Верховної Ради України підписує прийнятий закон і невідкладно направляє його Президентові України; Президент України має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх для повторного розгляду до Верховної Ради України зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями (частини перша, друга статті 94, пункт 30 частини першої статті 106). 
 У частині четвертій статті 94 Основного Закону України закріплено обов'язок Президента України підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів закон, який під час повторного розгляду був прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу. Якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом. 
 Згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше н ... Читать дальше »