Основні особливості іпотеки полягають у тому, що у разі невиконання основного зобов’язання (наприклад, за кредитним договором) стягнення звертається саме на закладене нерухоме майно, а не на яке-небудь інше.
  

Новий вид кредиту

Іпотека — вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекоутримувач має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому Законом «Про іпотеку».
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. На іпотеку, яка виникає на підставі рішення суду або закону, поширюються правила до іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не передбачено законом.
Передавання нерухомого майна під заставу є на сьогодні найпевнішим способом отримання банківського кредиту. При цьому абсолютно не важливо, належить передавана нерухомість кредитоотримувачу чи ж особі, що погодилася посприяти йому в отриманні кредиту і виступити майновим поручителем.
Іпотека має похідний від основного (в даному разі кредитового) зобов’язання правовий характер, тобто її дія автоматично припиняється з моменту припинення основного зобов’язання або ж з моменту закінчення терміну дії іпотечного договору. Окрім того, підставою для припинення іпотеки можуть бути: 
- придбання іпотекоутримувачем права власності на предмет іпотеки; 
- визнання іпотечного договору недійсним; 
- знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. 
Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), у разі знищення будівлі (споруди), іпотека земельної ділянки не припиняється. 
Сторонами договору іпотеки згідно з законодавством, є іпотекодавець і іпотекоутримувач (кредитор). 
Іпотекодавець — особа, що передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекоутримувачем. 
Іпотекоутримувач — кредитор за основними зобов’язаннями, при якому основне зобов’язання боржника за кредитним договором, виконання якого забезпечено іпотекою. 
Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель — особа, що передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекоутримувачем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмету іпотеки. 

Цілі і завдання

Іпотекодавець має право володіти і користуватися предметом іпотеки згідно з його цільовим призначенням. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець має не допускати погіршення стану предмету іпотеки і зменшення його вартості понад норму його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець не має права передати об’єкт іпотеки в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду або користування без письмової згоди на це іпотекоутримувача. 
Предметом іпотеки також може бути право оренди або користування нерухомим майном, яке надає орендареві або користувачеві право будувати, володіти і відчужувати об’єкт нерухомого майна. Таке право оренди або користування нерухомим майном в цілях іпотеки вважається нерухомим майном. 
У разі якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовано будівлі (споруди), що належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає переданню в іпотеку разом із зазначеними будівлями (спорудами). Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовано будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов’язаний надати власникові будівлі (споруди) такі самі умови користування земельною ділянкою, які надавав йому до цього іпотекодавець. 
Нерухомість має передаватися під заставу разом зі всіма її невід’ємними частинами, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець зобов’язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризику випадкового знищення, випадкового пошкодження, якщо іпотечним договором цей обов’язок не покладено на іпотекоутримувача. Частина об’єкту нерухомості може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості. Вартість предмету іпотеки визначається за згодою між іпотек ... Читать дальше »