Як відомо, криза – явище незрозуміле, та не передбачуване. Проникаючі у всі суспільно - правові та господарсько – економічні відносини, криза спотворює хворобливими метастазами здорові клітки економіки, без зусиль долаючи законодавчий опір. Діюча влада спробувала встановити на шляху кризи деякі перепони, але і вони виявилися недієздатними, і такими, що суперечать Конституції. Народні обранці, 18 грудня 2008 року більшістю голосів прийняли Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості" № 694-VI (далі - Закон № 694-VI), опублікований в газеті "Урядовий кур'єр" від 3 лютого 2009 року. Законом № 694-VI внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 року № 2097-XII, статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР. Але, як вже наголошувалося, і він здався неспроможнім мінімізувати кризисні явища. За Законом № 694-VI до 1 січня 2011 року закупівля товарів, робіт і послуг за державні кошти здійснюється у вітчизняних виробників цих товарів, робіт і послуг (юридичних та фізичних осіб), крім товарів, які не виробляються в Україні. Положення Закону № 694-VI стосовно надання товарам національного походження переваг порівняно з товарами іноземного походження суперечить частині третій статті 42 Конституції України. Положення Закону № 694-VI щодо надання податкових пільг суб'єктам господарювання без відповідного компенсаційного механізму, ставило під загрозу виконання Державного бюджету України і могло призвести до його розбалансування, а тому, на думку гаранта Конституції, вони порушали частину третю статті 95 Конституції України . Згідно з Законом № 694-VI, Кабінету Міністрів надано право встановлювати порядок ввезення, перелік промислових підприємств та товарів. Така законотворча норма не відповідає частині першій статті 67 Основного Закону, за якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України щодо законодавчого визначення системи оподаткування, податків і зборів. Стосується це і тендерної процедури. А також, згідно з пунктом 1 розділу II Закону № 694-VI порушена визначена частиною п'ятою статті 94 Основного Закону України процедура набрання ним чинності, оскільки цим пунктом Закону встановлено дату набрання ним чинності 1 січня 2009 року, а він опублікований і набув чинності 3 лютого 2009 року. Приймаючи до уваги те, що в цьому випадку Закон № 694-VI має зворотну дію, що не відповідає частині першій статті 58 Конституції України, Президент України вимушений був звернутися до Конституційного Суду України. Закон прийнято Верховною Радою України 18 грудня 2008 року. Однак Президент України повернув його зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Верховна Рада України повторно прийняла Закон 15 січня 2009 року не менш як двома третинами від її конституційного складу. Голова Верховної Ради України 20 січня 2009 року знову прийнятий Закон направив Президенту України. Закон був підписаний Президентом України 30 січня 2009 року й опублікований у газеті "Урядовий кур'єр" від 3 лютого 2009 року та інших офіційних виданнях із зазначенням дати прийняття Закону - 18 грудня 2008 року. За Конституцією України, Голова Верховної Ради України підписує прийнятий закон і невідкладно направляє його Президентові України; Президент України має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх для повторного розгляду до Верховної Ради України зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями (частини перша, друга статті 94, пункт 30 частини першої статті 106). У частині четвертій статті 94 Основного Закону України закріплено обов'язок Президента України підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів закон, який під час повторного розгляду був прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу. Якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом. Згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Отже, офіційне оприлюднення, опублікування закону є конституційно встановленою процедурою, необхідною для набрання ним чинності, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України. Конституційний Суд України наголошував, що юридичним наслідком застосування Президентом України вето щодо прийнятого закону є скасування останніх результатів голосування за нього і відкриття процедури його повторного розгляду у Верховній Раді України, яка має право враховувати або не враховувати пропозиції Президента України до закону і прийняти його знову За таких обставин датою прийняття закону слід вважати дату його остаточного голосування за результатами повторного розгляду. Саме ця дата повинна бути вказана при офіційному оприлюдненні закону та його опублікуванні (абзац четвертий підпункту 4.1. пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2009 року N 17-рп/2009 у справі про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом). Оскільки прийняття Закону за наслідками повторного розгляду Верховною Радою України відбулося 15 січня 2009 року, то саме ця дата повинна зазначатися при офіційному оприлюдненні та опублікуванні Закону відповідно до частини четвертої статті 94 Конституції України . Якщо за результатами розгляду повернутого закону з пропозиціями Президента України Верховна Рада України повторно прийняла закон, то саме він підлягає офіційному оприлюдненню та опублікуванню, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 7 липня 1998 року N 11-рп/98 у справі щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України. Тому в такому законі повинна вказуватися дата його повторного прийняття. Зазначення в офіційно оприлюдненому та опублікованому Президентом України чи Головою Верховної Ради України повторно прийнятому законі іншої дати є порушенням встановленої Конституцією України процедури набрання ним чинності, оскільки дата прийняття закону є обов'язковим, тобто невід'ємним його елементом. Наведене свідчить про порушення визначеної частиною четвертою статті 94 Конституції України процедури набрання чинності Законом, що відповідно до частини першої статті 152 Основного Закону України є підставою для визнання його неконституційним. Конституційний Суд України від 14 липня 2009 року № 18-рп/2009, вирішив: 1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості" від 18 грудня 2008 року N 694-VI. 2. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості" від 18 грудня 2008 року N 694-VI, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України. Отже, шановні співвітчизники, не дивлячись на сподівання багатьох верст населення, антикризового закону в нашій державі більш не існує! Ми, чи не єдина у світі країна, яка не тільки не має антикризової програми, а ще й через недосконалість правового регулювання, залишилась і без відповідного закону!
