Одна з серйозних проблем полягає в тому, що чинну нині систему управління охороною праці побудовано на принципах реагування на страхові випадки, а не на їх профілактику. Основна увага приділяється не уникненню випадків пошкоджень здоров’я працівників, а компенсаційним заходам у разі настання нещасних випадків.

Керівництво до дії

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Конституційне право громадян на працю має здійснюватися за нешкідливих і безпечних умов. 
Працедавець зобов’язаний створити на робочому місці у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства про права працівників у сфері охорони праці. 
Із цією метою працедавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: 
- створює відповідні служби і призначає посадовців, що забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання;
- розроблює за участі сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці; 
 забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; 
 запроваджує прогресивні технології, досягнення науки й техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; 
 забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого устаткування, здійснює моніторинг їхнього технологічного стану; 
 забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки, професійні захворювання, і проведення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; 
 організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці у порядку і в терміни, визначені законодавством, і за їхніми підсумками вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих чинників; 
 розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, чинні в межах підприємства (далі — акти підприємства) і відповідні правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; 
 здійснює контроль за дотриманням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; 
 організовує пропаганду безпечних методів праці та співпрацю з працівниками у сфері охорони праці; 
 вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає у разі потреби професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій і нещасних випадків. 
Працедавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. 
У свою чергу працівник зобов’язаний:
 дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточення у процесі виконання будь-яких робіт або під час перебування на території підприємства; 
 знати й виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного й індивідуального захисту; 
 проходити за встановленим законодавством порядком попередні та періодичні медичні огляди. 
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. 

Система збереження життя

На підприємстві з кількістю 50 робітників і більше осіб працедавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві з кількістю робітників менш ніж 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати за сумісництвом особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю робітників менш ніж 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучати сторонніх фахівців на договірних основах, які мають відповідну підготовку. Службу охорони праці підпорядковано безпосередньо працедавцеві. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія із питань охорони праці. Комісія складається з представників працедавця і професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, фахівців із безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.
Працедавець зобов’язаний своїм коштом забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийому на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці або таких, де існує потреба в професійному відборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби працедавець має забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Працедавець має право у встановленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної платні.

Розслідування і облік нещасних випадків

Працедавець має організувати розслідування і вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів за узгодженням зі всеукраїнським об’єднанням профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії працедавець складає акт за встановленою формою, один екземпляр якого він зобов’язаний видати потерпілому або іншій зацікавленій особі не пізніш ніж за три дні від моменту закінчення розслідування. У разі відмови працедавця скласти акт про нещасний випадок або незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовцем органу державного нагляду охорони праці, рішення якого є обов’язковим для працедавця. Рішення посадовця органу державного нагляду охорони праці може бути оскаржено в судовому порядку. Працедавець зобов’язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, і Фонд соціального страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про вжиті заходи для їх усунення і для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог. Працедавець зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі на загальних підставах, передбачених законом. Працедавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії і ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, що проходять обстеження на наявність професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством. 

Хто відповість за халатність

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадовців органів державного нагляду з охорони праці юридичні та фізичні особи, що використовують відповідно до законодавства найману працю, притягуються органами державного нагляду з охорони праці до сплати штрафу в порядку, встановленому законом. За порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, створення перешкод у діяльності посадовців органів державного нагляду з охорони праці, а також представників профспілок, їх організацій і об’єднань винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
На завершення до всього сказаного хотілося б побажати шановному читачеві, щоб робота приносила моральне і матеріальне задоволення, а робочі місця не створювали загрози здоров’ю і життю.