Вже мало кого дивує той судовий безкрай, який охопив країну. Як і те, що із храмів правосуддя, як колись їх йменували, вони все більше перетворюються в храми протизаконня. Непродумано виданий народними депутатами аванс суддям у вигляді довічного перебування їх на посаді розв’язав представникам Феміди руки. Повіривши у свою безкарність, вони все частіше виносять вироки чи рішення не за буквою Закону, а на власний розсуд в залежності від обіцяної винагороди (чи як тепер після історії з арештованим колишнім головою Львівського апеляційного суду Зваричем стало модним називати — від «наколядованих щедрот») того чи іншого учасника засідання. І абсолютно байдужими залишаються до того, що при цьому калічать людські долі. А найстрашніше те, що судді із неупереджених осіб перетворюються ледь не в катів.

А те, що це так, свідчить абсолютна за рівнем дикості історія, що сталася в Криму. Через те, що мати змушена була терміново звозити свою хвору п’ятирічну дитину за кордон, так і не дочекавшись на дозвіл батька, за «сприяння» голови Кримського апеляційного суду та Кримського відділення СБУ їй тепер інкримінують ст. 332 Кримінального Кодексу України — незаконне переправлення осіб через кордон. А це — до 7 років ув’язнення і позбавлення батьківських прав. А найстрашніше те, що дитину після винесення цього дикого за нелюдяністю вердикту неможливо буде доставити на термінове лікування в Чехію. І замість того, аби рятувати малюка, мати тепер змушена оббивати пороги різних інстанцій, доводячи, що вона — не шпигун і своєю поїздкою «не завдавала шкоди національній (!) безпеці України».

Більш абсурдної справи зі «шпигуноманії» Україна ще не знала, мабуть, із часів сталінських репресій. Навіть важко повірити в те, що в СБУ після 18 років незалежності працюють кадри, які здатні на проведення таких диких слідчих дій, а в судах - судді.

Такою ж була й реакція Наталії Мазур, яка повернулася додому із сином Марком з Праги, і коли її поставили перед фактом про… порушення проти неї кримінальної справи. Вона повірити не могла, що через намагання врятувати життя своїй хворій дитині слідчі СБУ хочуть зробити із неї… державну злочинницю.

А все почалося із розлучення з чоловіком Станіславом Долгополовим. Всяке стається в житті. От і в них, коли не склалося, пані Наталія взяла в одну руку валізу з речами, в іншу — трирічного Марка і повернулася до мами. Все, що було нажито за дев’ять років подружнього життя, залишила чоловікові. Та колишньому цього було замало. Він ще поставив умову, щоб вона віддала йому чотири сотки землі в Ялті, власником яких є, або ж 80 тисяч доларів — інакше не дасть спокійно жити. Доля сина (а чоловік знав, що у нього від народження вада серця) мало цікавила.

Натомість Наталія Мазур знала, наскільки попередній діагноз у сина є небезпечним. Лікарі порадили їй звозити на медобстеження за кордон — або в Москву, або в один із європейських центрів серцевих патологій. У нас, мовляв, такого рівня фахівців немає. Звичайно, можна було покластися на долю, а раптом хлопець якось по життю пройде. Але їй пояснили, що при такому попередньому діагнозі велика ймовірність інфаркту міокарда вже в підлітковому віці. Мати вирішила скористатися шансом.

Швиденько підготувала документи. У ВВІРі їй видали проїзний документ на дитину. І через 8 місяців (цей термін не менш важливий у цій справі), у жовтні 2008 року виїхала разом із сином в Росію, а звідти в Прагу, на консультацію до медиків.

Два тижні була вона відсутня в Україні. Про це довідався і Долгополов. І замість того, щоб поцікавитися, що порадили лікарі, припер жінку до стіни — давай 80 тисяч доларів, або запроторю за ґрати. Пані Наталія знала, що погрози ці небезпідставні. У її екс-чоловіка, що близько 10 років був засідателем кримінальної палати у Кримському апеляційному суді, є доволі впливові зв’язки як у правоохоронних органах, так і в судах.

Але не думала, що прагнення заволодіти чотирма сотками землі чи 80 тисяч доларів, яких у неї, звичайно, не було, засліпить останні краплі совісті.

І дарма. Розлючений черговою відмовою, Долгополов настрочив скаргу в Сімферопольський прикордонний загін СБУ і в підрозділ боротьби з торгівлею людьми про те, що Н. Мазур вивезла сина за кордон за… підробленими документами. І, незважаючи на те, що Долгополов подав заяву через 3 місяці після поїздки, вже 19.02.2009 року начальник прикордонного загону полковник Микола Замелюк порушив проти молодої матері кримінальну справу за ст. 332 ч. 1 ККУ — незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

Абсурд! Причому повний!!! Так само відреагувала і Наталія Мазур, коли її викликали до слідчого і пред’явили постанову про обвинувачення. Адже на порозі не 1937 рік і вже немає тієї потреби зганяти у Сибір по сфабрикованих справах молодих і дужих, аби працювали на благо «щасливого майбутнього». Проте зовсім іншої думки була слідча

О. Казас. Вислухавши супротив пані Наталії, що це, мабуть, якась помилка, жінка в погонах ствердним і абсолютно байдужим голосом пояснила, що СБУ ніколи не помиляється, а їй, як державній злочинниці залишається тільки визнати свою вину. І додала: якщо пані Наталія визнає її, то вона, по м’якості свого жіночого серця, допоможе підвести обвинувачену під… амністію. Не пройняло слідчу й спроба пояснити, для чого мати їздила за кордон і що їй належить ще їхати, аби лікувати дитину від небезпечної хвороби. А при амністії (в той момент мати була згідна на все, аби тільки не зашкодили в лікуванні із сином) її ж не випустять більше в Прагу. Це тільки ще більше роздратувало слідчу. «Не визнаєш вину, — погрозливо нависла вона над столом, — буде гірше. Додамо ще обтяжливі обставини і перекваліфікую статтю на частину другу — тоді взагалі під амністію не потрапиш, а загримиш до в’язниці на сім років». І після паузи: «А краще — дай ті 80 тисяч доларів колишньому чоловікові, і всі мирно розійдемось».

От тільки тепер Наталія Мазур збагнула, для чого розігрувалася вся ця комедія. Якби ж то вона черпала десь із криниці ті кляті долари, то вже б жбурнула в обличчя навіть цій слідчій, аби відчепилися і не заважали. Але де ті гроші взяти?

І закрутилася карусель. Слідча таки перекваліфікувала статтю. Тепер вже молода мати перетворилася на особливо небезпечну злочинницю, яка діяла «за попередньою змовою з групою осіб». Допити, принизливі обшуки. Під час одного з них навіть літні сусіди не витримали, і один із них зауважив, що пам’ятає, що отак само у далеких тридцятих есбісти все перерили в хаті і забрали назавжди батька. А представники СБУ не зважили навіть на те, що у малолітнього Марка є довідка психолога. У ній чітко записано: «спостерігається підвищений рівень тривожності, симптоми негативних афектних переживань (плаксивість, боязнь темряви, страх бути залишеним матір’ю)…» та й невідомо, чого вони шукали. Чи ще якихсь дітей (часом незаконнонароджених Долгополовим?) у Наталії Мазур, яких побоялися, що теж вивезе за кордон, чи ті кляті 80 тисяч доларів?

А приводом, як з’ясувалося, для порушення кримінальної справи стала довідка, отримана у відділі РАГС Ялтинського міського управління юстиції. Виявляється, жінці видали документ не на тому бланку. І хоч дані всі повністю відповідають дійсності, але сам факт! За це й вчепилися слідчі СБУ. Мертвою хваткою. Наче більше контрабандистів в Україні немає. От тільки питання: хто повинен знати, на якій саме формі бланка повинні видаватися такі довідки — громадяни чи працівники РАГСу? За логікою слідчої - громадяни!

Ну, які в нас слідчі і скільки їх вже сидить за гратами за вимагання, а також звільнено з органів за невідповідністю, — добре відомо. Але такого бездушного знущання над материнським серцем в Україні ще не було!

Пані Наталію звинуватили, що вона спеціально взяла «сфабриковану» довідку для оформлення проїзного документа синові. Але якщо Мазур, на думку слідства, спеціально все організувала, то ч. 2 ст. 332 передбачає наявність спільників. А спільником у цій справі може бути лише той, хто допомагав фабрикувати документи — тобто працівник РАГСу. А от тут головний нонсенс слідства.

Прагнучи за будь-яку ціну засадити молоду матір за грати, слідчі СБУ припустилися аматорських помилок. Сама ж працівниця РАГСу визнала на допиті, що при видачі не тієї форми — це була її (!!!) технічна помилка. Молода мати, стурбована здоров’ям власної дитини, тут ні при чому! Що цікаво, проти працівниці РАГСу ніхто і не думав порушувати кримінальної справи. А оскільки немає спільника, немає й злочину!

Але це за законом. У кримських слідчих свої закони. І спільником вони у такий спосіб фактично зробили… п’ятирічного сина Наталії Мазур!

Мати звернулася до Київського районного суду м. Симферопіль із скаргою, і він скасував постанову про порушення кримінальної справи. Найцікавіше, що вже ввечері зателефонував екс-чоловік, який знав усі перипетії засідання, хоч і не був на ньому, і пригрозив, що в апеляційному суді АРК буде все до навпаки і це йому пообіцяв голова суду С. Лунін. І справді там знову повернули справу на дорозслідування.

За молоду матір взялося Головне Управління СБУ в АР Крим — треба ж, немає більше турбот за державний кошт. Отут вже пані Наталія зрозуміла, що справді усі ці допити, постанови — не жарти. Насамперед їй пояснили, що вона немає більше права… вивозити дитину за кордон — ні на лікування, ні на консультацію. Більш казуїстичного нонсенсу жодна європейська держава в ХХІ віці не знала. А СБУ спокійно на це пішло.

Мало того, обвинувачення розросталося. Тепер вже матері інкримінували два епізоди незаконного перетину кордону — туди і назад. Та ще й додали ч. 3 ст. 358 — використання завідомо підробленого документа. Як кажуть, якщо вже ліпити образ рецидивістки — то по повній. Треба ж якось оправдовувати зарплату.

Півроку слідства показали, що сподівань на якесь справедливе рішення немає. Слідча із дивною твердолобістю не задовольнила жодного клопотання. На всі скарги аж до Президента молода матір так і не отримала відповідей. Відгукнувся лише заступник начальника Кримського СБУ Коваль, який повідомив, що справу все одно буде скеровано прокуророві, а потім до суду.

А чоловік тішиться і тільки час від часу телефонує, щоб попередити, що у нього з головою апеляційного суду все домовлено і там тільки й чекають на справу, аби засадити її на кілька років до в’язниці. Що буде з малолітнім Марком, його мало цікавить. Як, зрештою, й тих, хто гне свою підлу лінію.

- Це найаморальніша справа, з якою доводилося зустрічатися за свою практику, -прокоментував народний депутат Юрій Кармазін. - Вона не витримує жодної критики. Це зрозуміло навіть студенту-неуку юридичного факультету. Яку небезпеку державі може становити її поїздка до медичного центру? Співучасників немає, повторної дії теж, є лише технічна помилка, за яку працівниця РАГСу отримала адміністративне покарання. На підставі чого накручується справа? Тільки на підставі того, що її екс-чоловік вимагає гроші, має хороші зв’язки з правоохоронними органами і зокрема з головою апеляційного суду АРК С. Луніним? Ну добре, промахнулися, визнайте вину — адже на кону життя малолітньої дитини. СБУ не бачить реальних контрабандистів, митників-хабарників, вони вчепилися в матір, яка не може себе захистити від їхнього безкраю. Я сам юрист, брав участь у підготовці не одного Кодексу України, але сам не знаю на якій формі бланку повинні видаватися такі документи. Звідки про це має знати молода жінка без юридичної освіти? Це не просто знущання, це нелюдяність вищого ступеня. І як можуть два суди приймати на підставі одних документів абсолютно протилежні рішення. Значить, слід думати, хто з них не на своєму місці?

Слідчих СБУ не цікавить, скажімо, те що екс-чоловік Н. Мазур паралельно із порушенням кримінальної справи подав заяву до суду про відчуження в неї чотирьох соток землі і передачі їх йому. Здається, й наївному видно основну причину роздутого криміналу. От тільки чомусь зацікавлені судді невідомо чим засліплені цього не бачать.

Прес-служба Партії захисників Вітчизни

Надруковано газетой “Правозахисник України”