1. Подтверждая основное право человека, закрепленное во Всеобщей декларации прав человека ( 995_015 ) и в Международном пакте о гражданских и политических правах ( 995_043 ), на свободу выражения убеждений, включающую право беспрепятственно придерживаться своих убеждений и искать, получать и распространять информацию и идеи во всех формах независимо от государственных границ и любыми средствами,
2. подтверждая согласованные государствами-членами в Хельсинкском Заключительном акте 1975 года ( 994_055 ) положения по поводу "важного значения распространения информации из других государств-участников" и поставленную в этой связи цель "облегчать более свободное и широкое распространение всех форм информации" и "поощрять сотрудничество в области информации и обмен информацией с другими странами",
3. подтверждая обязательство, взятое на себя государствами-участниками в рамках Венского итогового документа 1989 года ( 994_081 ), согласно которому они будут обеспечивать, чтобы отдельные лица могли свободно выбирать свои источники информации, и будут использовать все возможности, предоставляемые современными средствами связи для обеспечения более свободного и более широкого распространения всех форм информации,
4. подтверждая положения Хартии европейской безопасности ( 994_166 ), принятой в Стамбуле в 1999 году, в соответствии с которой государства-участники обязались принять все необходимые меры по созданию необходимой основы для беспрепятственного трансграничного и внутригосударственного потоков информации,
5. сознавая стремление репрессивных государств подвергать цензуре, блокировать и отслеживать свободные потоки информации в Интернете, в том числе информацию и сообщения из государств-участников,
6. сознавая также, что компании, работающие в сфере информационно-коммуникационных технологий, сотрудничают с репрессивными государствами в том, что касается цензуры, блокирования и отслеживания в Интернете, на основе продажи и обслуживания информационно-коммуникационных технологий и ноу-хау, позволяющих репрессивным государствам подвергать цензуре и блокировать содержимое Интернета и превращать его в инструмент слежки,
7. сознавая также, что информация о пользователях сети Интернет, предоставляемая репрессивным государствам компаниями, работающими в сфере информационно-коммуникационных технологий, позволяет репрессивным государствам устанавливать личность и преследовать людей за мирное выражение политических, религиозных и идеологических воззрений и убеждений,
Парламентская ассамблея ОБСЕ
8. настоятельно призывает государства-участники поощрять право каждого человека на свободу убеждений и свободное выражение их и право беспрепятственно искать, получать и распространять информацию и идеи, связанные с политическими, религиозными или идеологическими воззрениями или убеждениями, в Интернете, независимо от государственных границ;
9. настоятельно призывает государства-участники применять надлежащие политические инструменты в целях пропаганды ценностей, принципов и практики, способствующих свободному движению информации и идей, связанных с политическими, религиозными или идеологическими воззрениями или убеждениями, в Интернете;
10. призывает государства-участники принять меры с целью воспрепятствовать прямому и возмездному сотрудничеству компаний, работающих в сфере информационно-коммуникационных технологий, с репрессивными государствами в области цензуры, блокирования или отслеживания свободных потоков информации и идей, связанных с политическими, религиозными или идеологическими воззрениями или убеждениями, в Интернете;
11. призывает государства-участники довести до сведения репрессивных государств, включая государства-участники, свою обеспокоенность по поводу правительственных действий, направленных на установление цензуры, блокирование или отслеживание свободных потоков информации и идей, связанных с политическими, религиозными или идеологическими воззрениями или убеждениями, в Интернете;
12. просит Представителя ОБСЕ по вопросам свободы СМИ наблюдать за политикой и практикой государств-участников в отношении свободного движения информации и идей, связанных с политическими, религиозными или идеологическими воззрениями или убеждениями, в Интернете, включая интернет-цензуру, блокирование и отслеживание;
13. просит Действующего председателя ОБСЕ обратить особое внимание на проблему цензуры, блокирования и отслеживания в Интернете путем созыва Дополнительного совещания по человеческому измерению или аналогичного совещания, посвященного этим и смежным вопросам.
Як я вже неодноразово казав — мій блог не присвячений образам та погрозам. У цьому легко пересвідчитися, якщо його почитати. Те, що там викопали та витягли на світло невтомні співробітники СБУ, - моя випадкова реакція, яку можна порівняти з падінням на ногу важкого та тупого предмету. Те, що у цей момент каже людина, не обов´язково знати всій країні. І оці записи - стенограми мого крику - лишилися у блозі. Служба безпеки чомусь вирішила, що про мої волання має знати кожен українець і запустила шалену рекламну кампанію, яка мені зовсім не потрібна, бо показує мене не з найкращого боку. Я письменник, музикант та журналіст, і в цих царинах вже дечого досяг, мені є чим тут похвалитися.
Друге, що я хочу сказати - кожен громадянин має право лаяти та сварити владу, як йому захочеться, навіть погрожувати може, і в цьому немає нічого небезпечного. Як, припустимо, мої погрози, якщо я їх висловлю у блозі в інтернеті, можуть вплинути на безпеку президента? Влада – навіть найдемократичніша - це завжди за визначенням репресивний механізм, бо вона має міліцію, таємну поліцію та армію, а народ має в найкращому разі таку-сяку платню та невпевненість у завтрашньому дні.
Єдине, що народ може робити, коли йому допікає своїми діями влада - це лаятись та погрожувати. Ваша влада, Вікторе Федоровичу, вже так допекла багатьом українцям, що вони готові зібратися на другий Майдан. Сьогодні встановилася дуже спекотлива політична погода - досить піднести сірника, і вибухне шалене вогнище. Але чи повинен у цьому народ і я, як частина цього народу? Чи це народ живе в дуже сумнівно придбаних заміських резиденціях та по півтора місяці відпочиває у Криму? Чи це народ є акціонером компанії „РосУкрЕнерго”, яка присмокталася до нашого бюджету? Чи народ володіє телекомпаніями та одночасно керує таємною поліцією? Хіба народ роз’їжджає на подарованих таємничими спонсорами Кадилаках за мільйон гривень? Може, це народ купує за півтора мільйони доларів народних депутатів у парламенті? Хіба це народ напускає міліцію на мітинги опозиції?
Український народ - як головне джерело влади в Україні - за Конституцією, яку ви порушили, формуючи більшість у парламенті, не має всіх цих можливостей. Їх маєте ви - за наш рахунок, бо ви - влада - живете за рахунок наших податків. Ви і лаєте нас вільно і з великим задоволенням: ми добре пам´ятаємо і ваших „козлів, що заважають нам жити” і „От блять, суки, пройти не можна!” пана міністра Яцуби. А що лишається нам? Лаятися та погрожувати? Але виявляється, що і це вже заборонено!
Але біда не в тому, що влада занадто прислухається до лайок блогерів. Біда в тому, що вона абсолютно не слухає цілком конструктивну критику незалежних журналістів. Таким чином, наш з вами діалог перетворюється на інсценування відомої басні пана Крилова „А Васько слухає та їсть...”. Ви кажете, що ми потрібні владі. Для чого? Аби добити депутата Олеся Донія? Чи посадити за грати за надуманими звинуваченнями Юлію Тимошенко? Може, для того, аби по всій країні наставити ганебні пам´ятники Сталіну? Чи для того, аби остаточно загнати в резервацію українську мову та культуру? Може, владі потрібні якісь виправдання своїм спробам задушити податками український малий бізнес? Чи їй просто хочеться мати таких собі „кишенькових” блогерів, яких би можна було показувати в якості зразка демократії і ще й на виставки посилати?
Зрозумійте, чому ми лаємось та погрожуємо: тому що ви не слухаєте аргументованих, коректних та конструктивних пропозицій. Ми лаємось від безсилля, а ви - від пихи та надмірної самовпевненості. Але так не довго триватиме: ті, хто дав вам владу, ті її і заберуть.
Рух "Стоп цензурі!" вимагає у СБУ пояснень щодо допиту блоґера Олега Шинкаренка.
Про це йдеться у заяві журналістського руху, повідомляє "Телекритика".
Журналісти вимагають пояснити, якими міжнародними законами та законами України керувалися співробітники СБУ та прокуратури, коли викликали на допит блоґера і примусили його написати розписку.
"Також просимо розтлумачити, яку юридичну силу несе письмове свідчення про те, що "він більше не буде у різкій формі критикувати владу у своєму ЖЖ", і які санкції до нього будуть застосовані в разі невиконання ним своєї письмової обіцянки", - йдеться у заяві.
"Крім того, нас цікавить, про які саме окремі ознаки злочину, передбаченого статтею "погроза або насильство стосовно державного чи громадського діяча" Кримінального кодексу йдеться у заяві прес-служби СБУ стосовно інциденту з Шинкаренком", - зазначили журналісти.
Рух "Стоп цензурі!" нагадав керівництву СБУ про те, що діяльність служби чітко регламентується законом "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" і організовується з урахуванням рекомендацій ПАРЄ.
"Україна як член ООН та Ради Європи прийняла цінності цих організацій і підписала Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, в якій чітко йдеться про те, що не може бути ніякого покарання без закону", - зазначається у заяві.
"Це ж право чітко регламентовано основним законом України", - наголосили журналісти.
"Стоп цензурі!" також просить звернути особливу увагу усіх співробітників СБУ та інших воєнних організацій та правоохоронних органів на резолюцію Парламентської асамблеї ОБСЄ "Свобода висловлювання думок в інтернеті", яку підтримала Україна як член ОБСЄ.
Українська правда
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
