З метою забезпечення однакової і правильної судової практики вважаємо за необхідне довести до відома господарських судів правові позиції, які пов'язані із застосуванням Верховним Судом України деяких норм процесуального права і знайшли відображення в його постановах. 

  1. Мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України. Затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.
  Підприємство звернулося до місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсною затвердженої цим судом мирової угоди та про поновлення провадження у справі.
  Рішенням господарського суду першої інстанції, залишеним без змін господарськими судами апеляційної та касаційної інстанцій, позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсною мирову угоду з посиланням на невідповідність її вимогам закону.
  Скасовуючи рішення господарських судів попередніх судових інстанцій у справі та передаючи її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, Верховний Суд України виходив з такого.
  Відповідно до частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 частини першої статті 80 цього Кодексу, згідно 
з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.
  Виходячи зі змісту наведених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.
  Отже, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 24/489). 

  2. Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.
  За змістом статті 112 Господарського процесуального кодексу України роз'яснення чинних положень законодавства стосовно компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами.
  Як нововиявлену обставину господарськими судами визнано лист Антимонопольного комітету України, в якому у відповідь на звернення сторони у справі роз'яснено зміст законодавчих приписів щодо призначення державного резерву та покладених на Державний комітет України з державного матеріального резерву завдань зі здійснення управління державним резервом.
  Верховний Суд України не погодився з висновками господарських судів щодо наявності підстав для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки такі висновки спрямовані на переоцінку фактів, які вже були предметом дослідження суду, зазначивши таке.
  Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
  Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 N 1 ( v0001700-81 ) "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов у цивільних справах, що набрали законної сили").
  Отже, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального Кодексу України.
  Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
  Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
  Зі змісту статті 112 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що роз'яснення чинних положень законодавства стосовно компетенції органів виконавчої влади не є нововиявленими обставинами у справі (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 39/185-38/347-30/383). 

  3. Право прокурора подати позов в інтересах держави не пов'язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене правопорушення.
  Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель (далі - Управління) з позовом про визнання недійсним укладеного районною державною адміністрацією та приватними підприємцями договору оренди земельної ділянки.
  Рішенням місцевого господарського суду в позові було відмовлено з посиланням на те, що відсутні докази письмового звернення Управління до органів прокуратури про виявлене правопорушення, і це унеможливлює подання прокурором відповідного позову в інтересах Управління чи іншого органу, право якого порушене у зв'язку з укладенням оспорюваного договору.
  Передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України зазначив, зокрема, таке.
  За приписами статей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України, статей 20, 361 Закону України "Про прокуратуру" позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах 
держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 03.02.2009 N 11/6618). 

  4. У вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
  Господарським судом задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову до відділення Фонду державного майна України та відкритого акціонерного товариства про визнання недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства, про що винесено відповідну ухвалу. Цією ухвалою відділенню Фонду державного майна України заборонено вчиняти будь-які дії, направлені на проведення конкурсу з продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства, в тому числі: приймати конкурсні пропозиції; здійснювати експертизу відомостей, які 
містяться в підтверджувальних документах; за підсумками експертизи складати та затверджувати протокол з переліком учасників, які допущені до подання конкурсних пропозицій ціни; передавати конкурсній комісії перелік учасників, які допущені до подання конкурсних пропозицій ціни; реєструвати конкурсні пропозиції учасників конкурсу; оголошувати зміст конкурсних пропозицій учасників конкурсу; проводити конкурс у вигляді торгів "з голосу"; 
вести та затверджувати протокол конкурсу; оголошувати та затверджувати результати конкурсу; укладати за результатами конкурсу договір купівлі-продажу.
  Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано. При цьому апеляційний господарський суд, встановивши відсутність обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, дійшов висновків про те, що ухвала про забезпечення позову виходить за межі змісту позовних вимог, а вжиті заходи не пов'язані з суб'єктивними правами позивача на предмет спору і не відповідають законодавству, на підставі якого подано позов.
  Верховний Суд України підтримав висновки господарського суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.
  Предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним інформаційного повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства, визнання недійсним протоколу засідання конкурсної комісії з продажу пакету акцій, надання позивачу докладної інформації щодо діяльності товариства і, зокрема, вимога зобов'язати відділення Фонду державного майна України провести новий конкурс з продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства.
  Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову; 
забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Однак ухвалою господарського суду першої інстанції про забезпечення позову відділенню Фонду державного майна України фактично заборонено проведення нового конкурсу з продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства (постанова Верховного Суду України від 20.01.2009 N 9/304-07). 

 Заступник Голови Вищого 
 господарського суду України В.Москаленко 

Публiкацiї документа:
Вісник господарського судочинства вiд 00.00.2009 - 2009 р., № 3, стор. 111
 Сторiнка "Законодавство України" сайту Верховної Ради © 1996-2009