Главная » 2009 » Сентябрь » 14 » Залучення прокурора до оперативно - розшукової діяльності
22:38
Залучення прокурора до оперативно - розшукової діяльності
На розгляді в Верховній Раді України, знаходиться законопроект (реєстр. №4663), про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення механізму захисту конституційних прав громадян при провадженні оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності), яким пропонується чітко визначити процедуру отримання дозволу на негласне проникнення до житла чи іншого володіння громадян, зняття інформації з каналів зв'язку, встановлення контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосуванням інших технічних засобів одержання інформації, у відповідності до якої будь-який орган, що хоче здійснити такі заходи, повинен буде звернутися з відповідним поданням, погодженим з прокурором, до суду. Після цього суддя має перевірити наявність підстав для застосування оперативно-технічних засобів, неможливість отримання інформації іншим шляхом та прийняти вмотивоване рішення. Цим законопроектом передбачена ціла низка змін у чинному законодавстві, а саме в Закони України “Про оперативно-розшукову діяльність” та “Про контррозвідувальну діяльність”, а також в Кримінально – процесуальний кодекс України. Автори аргументують прийняття законопроекту необхідністю привести чинне законодавство у відповідність до вимог Конституції України, а саме до пункту 3 статті 121 щодо повноважень прокурора при здійсненні нагляду за дотриманням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності. Народні депутати звернули увагу на те, що наглядові функції прокурора за законністю заведення оперативно-розшукових справ, продовження строків ведення та проведення оперативно-розшукових заходів чинним законом не передбачені. Внаслідок цього прокурор позбавлений можливості здійснювати ефективний нагляд за законністю оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів, що на практиці призводить до чисельних порушень конституційних прав громадян і неможливості їх попередження і усунення. "Така ситуація, - наголошують автори, - стала можливою через неналежну законодавчу регламентацію процедури обмеження судом права на втручання в життя громадян шляхом негласного проникнення до житла чи до іншого їх володіння, зняття інформації з каналів зв'язку, встановлення контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосуванням інших технічних засобів одержання інформації". Так, пропонується змінити існуючий порядок дачі згоди на здійснення оперативними підрозділами правоохоронних органів негласного проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв‘язку, контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації. Вказані заходи відповідно до чинного законодавства проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Після отримання такого дозволу суду або відмови в ньому зазначені особи повідомляють про це прокурору протягом доби. Проект змінює цей порядок, передбачаючи обов’язкове попереднє погодження подання керівника оперативного підрозділу чи його заступника до суду з прокурором. Очевидно, що запропоновані зміни до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” є кроком вперед на шляху удосконалення прокурорського нагляду та запобіганню порушенням конституційних прав і свобод громадян. Однак, незважаючи на це, залучення прокурора до прийняття рішення про проведення зазначених оперативно-розшукових заходів (у тому вигляді, як це передбачено проектом) може призвести до того, що це рішення фактично буде залежати не від суду, а від прокурора. Відмова прокурора у погодженні подання оперативного підрозділу до суду (незалежно від того, чи це буде зроблено на законних підставах, чи внаслідок допущеної помилки або з інших мотивів) автоматично унеможливлюватиме розгляд такого подання судом і прийняття по ньому рішення. За такої ситуації оперативний підрозділ в особі його керівника буде позбавлений можливості реалізувати своє право на безпосереднє звернення до суду за згодою на проведення відповідних оперативно-розшукових заходів. Логічно було б наділити відповідного керівника оперативного підрозділу або його заступника правом на звернення до суду навіть у разі відмови прокурора у погодженні подання, зобов’язавши його у такому випадку надати суду текст відповідного рішення прокурора, або, принаймні, надати керівникові оперативного підрозділу право звернутись у разі відмови до прокурора вищого рівня. У законопроекті не вказано, яку юридичну форму повинен мати сам правовий акт прокурора про погодження чи відмову у погодженні подання оперативного підрозділу до суду (чи це буде вчинений ним напис відповідного змісту безпосередньо на оригіналі та копії подання, чи має бути винесена вмотивована постанова або інший документ). Відповідальність за прийняте рішення про використання і застосування у боротьбі зі злочинністю гласних і негласних методів, засобів і оперативно-розшукових сил, а також за кінцевий результат реалізації завдань оперативно-розшукової діяльності цілком і повністю покладається на керівника оперативного органу, а не на прокурора. Тому прокурору не повинно належати абсолютне право вирішувати питання щодо внесення до суду подання про надання дозволу на проведення певних оперативно-розшукових заходів.
Фото з сайту: http://multi.kirovcity.ru/images/custom/viewgames/tf2/spy.png
